День Японії у Кам’янець-Подільському національному університеті імені Івана Огієнка

У Кам’янець-Подільському національному університеті відбувся День Японії. Студенти, викладачі та гості факультету долучилися до японської культури. Організатором заходу став факультет іноземної філології, та, зокрема, Володимир Кшевецький, декан факультету іноземної філології, кандидат філологічних наук, доцент.

Анжеліка Куверіна, директор студентського клубу, провела науково-популярний семінар «У пошуках простоти і гармонії: естетика життя японців».

Торкнулася у своєму виступі кількох аспектів: культури, традицій. Зробила акцент на відмінностях Японії від Китаю. Зацікавила також розповіддю про японських гейш – красивих інтелектуалок, котрі досконало володіють різними мистецтвами, зокрема й мистецтвом розмови.

Вона порадила літературу, яку варто прочитати тим, хто хоче краще пізнати Японію.

Олександр Кеба, доктор філологічних наук, професор, завідувач кафедри германських мов і зарубіжної літератури прочитав лекцію «Літературні виміри японської національної ідентичності».

Нижче представлені декілька тез із його виступу:

  • Мабуть, центральна категорія Японії – це інакшість. Хто б не був у Японії, той розуміє, що Японія – це зовсім інший світ. Вражає в цій країні все…
  • Про витоки японської ідентичності. Якщо поглянути з висоти літака, то Японія має вигляд великих крапель: чотири великих острови й малі острівці. Є така легенда: Ісанабі, один із творців світу, намочив свій спис у хвилях моря й краплями з нього створив японський архіпелаг.
  • Із півночі на південь Японія простягається на 3000 кілометрів. Клімат у країні дуже різниться: від зими до субтропіків. Культура ж півночі й півдня мала б дуже відрізнятися, але насправді вона цілісна й автентична по всій території.
  • Немає жодної країни, де такий високий відсоток автохтонного населення (98,8 % країни). Це японці. Проте заселено лише 1/6 території, решта – гори.
  • Концептуальні чинники японської ідентичності: «належність», усьому своє місце. Це означає порядок та організованість японців в усіх сферах життя. Кожен займає свою нішу в цьому суспільстві.
  • Друге – гріх і сором. Якщо в європейській культурі на першому місці гріх, то в Японії – сором.
  • Особистість і корпоративність. Свобода має в японському слововжитку негативний зміст. Надається перевага чомусь більшому, ніж особистість
  • Обов’язок і честь
  • Основний конфлікт у житті й мистецтві – це конфлікт між почуттям і обов’язком. У японській культурі є лише конфлікт між більшим і меншим обов’язком. Є така притча: про самурая який обіцяв обов’язково прибути на свято хризантем, але, зрозумівши неможливість виконання цього обов’язку, він убиває себе, щоб хоча б у вигляді привида прибути на це свято хризантем.
  • Синтоїзм, буддизм і конфуціанство – три кита японської ідентичності. Обожнюються від дракона, до каміння. Японський буддизм абсолютно не суперечить синтоїзму. І конфуціанство з ідеєю підпорядкування молодшого старшому, нижчого вищому складає сутність відносин у різних серах
  • Кажуть що розуміння краси закладено в японців від природи. І це треба розуміти в прямому сенсі. І мистецтво Японії – це в першу чергу япононаслідування.
  • Не створюй, а віднайди і відкрий.
  • Ще одна річ – це асиметрія. Коли євпроєць несвідомо ставить по центрі. А японець – обов’язково змістить в якусь зі сторін. Японці орієнтуються не так на раціональне в мистецтві, як на інтуїтивне.

Оксана Грушанська