Театр «Елевсія»
«Елевсії – містерії доеліністичної епохи, найдавніші театралізовані обрядові дійства,метою яких було духовне очищення»
(Едуард Фокс)
Театр виник дуже давно, з прадавніх язичницьких обрядів, ритуальних дійств. Але «власне театр як складова духовної культури людства виник тоді, коли це саме людство поділилося на акторів та глядачів» (К.Станіславський).
З того часу театр почав виконувати свою основну функцію – відображати події, конфлікти, проблеми, їх трактовку та оцінку, стверджувати чи заперечувати ті чи інші ідеї, концепції через драматичне дійство.
Як свідчить історія, найбільший розвиток театральне мистецтво отримує на зламі епох, в часи політичних, соціальних, культурних змін. Саме в ці часи театр стоїть перед вибором «перетворитися в дешеве шоу для натовпу чи залишатися храмом мистецтва, який дає можливість глядачеві, перебуваючи навіть у переповненій залі, опинитися наодинці з собою, зі своєю душею, думати та співчувати» (С.Юрський, актор, режисер, публіцист).
Кінець 50-х – початок 60-х р.р. минулого століття – велика епоха «шестидесятників», що настала після падіння тоталітарних режимів не тільки в тодішньому СРСР, але й в усьому світі та відзначилась надзвичайним спалахом духовності, розквітом різних видів мистецтва й, особливо, театру.
«Театр 60-х – не рупор влади, а уособлення думки, душі, пошуків.Найцікавіше, що розквіт театрального мистецтва відбувається не тільки і не стільки в столиці, скільки в провінціях» (С. Юрський).
У період так званої “відлиги”створюється велика кількість самодіяльних театрів (переважно в навчальних закладах), в яких, між іншим, починали свою діяльність багато акторів і режисерів, що стали потім визнаними та улюбленими. В самодіяльних театрах «формувалася плеяда нової молодої інтелігенції» (С. Юрський).
В Кам’янець-Подільському педагогічному інституті (нині К-ПНУ ім. І. Огієнка) на базі філологічного факультету в 70-х роках виник і почав активно функціонувати самодіяльний театр, в роботі якого брали участь не тільки студенти, але й викладачі. Керувала творчим колективом кандидат філологічних наук Г.М.Краєвська.
В кінці 70-хр.р. театр активно працює, ставлячи уривки з творів О.Арбузова, В. Арро, О. Вампилова, В. Розова. З великим успіхом пройшли спектаклі за п’єсами В. Распутіна «Рудольфіо», М. Рощіна «Валентин і Валентина». В роботі театру того періоду брали активну участь студенти О. Кеба (нині – доктор наук, професор), Н. Васильєва (нині – кандидат філологічних наук, доцент Н.І. Дворницька).
В кінці 80-х – на початку 90-х театр продовжує свою роботу під керівництвом І. Боднар (нині – кандидат філологічних наук, доцент) та Н.Дворницької.
З успіхом проходять п’єси Г. Квітки-Основ’яненка «Сватання на Гончарівці» та Л.Філатова «Сказка про Федота-стрельца», інсценізація поеми І. Огієнка “Недоспівана пісня”.
В кінці 90-х років під керівництвом Н.Дворницької театральна студія готує уривки з п’єс В. Шекспіра «Ромео і Джульєта» та «Дванадцята ніч»; спектакль за мотивами твору О.Пушкіна «Маленькие трагедии». Разом зі студентами на сцені грають викладачі.
Об’єднавшись з народним театром міського будинку культури, самодіяльні актори під керівництвом Н.І. Дворницької ставлять п’єси А. Чехова «Медведь», «Собака на сене» Лопе де Вега.
На початку 2000-х на базі філологічного факультету в університеті формується новий факультет – іноземної філології.
Після невеликої перерви, під час якої творчий колектив ставив уривки з різних класичних та сучасних драматичних творів, театр знову починає активно функціонувати.
За період 2013-2019 рр. на сцені поставлені «Предложение» А. Чехова, «Собака на сене» Лопе де Вега, «За двома зайцями» М. Старицького, «Кумедні манірниці» Ж.- Б. Мольєра,
«Безіменна зірка» М. Себастіана, «Ніч перед Різдвом» М. Гоголя, «Звичайне чудо» Є. Шварца.
За роки роботи театр вивів на сцену юні таланти, що знайшли себе у дорослому житті, ставши акторами (Світлана Круть, актриса театру і кіно, Світлана Денисюк, учасниця молодіжної кіногрупи, Голівуд, США), працівниками телебачення (Тетяна Хмельницька), режисерами (Борис Свідер), талановитими викладачами (Вікторія Бевз, Наталія Паславська), проявили свій талант в найрізноманітніших творчих сферах (Дмитро Волоховський, Тетяна Ґедзь, Олег Венгринович та ін.).
Кожного року склад творчої групи театру, який тепер називається «Елевсія», оновлюється. Це дуже складно і, водночас, цікаво, адже на співбесіду до керівника театру приходять все нові й нові таланти, що несуть океан нерозтрачених емоцій, щирості.
Як не парадоксально, але в наш час “по-справжньому щирий театр – це театр самодіяльний, адже він не залежить від спонсорів і продюсерів, бажаючи тільки визнання та любові глядачів” (С. Юрський).
Н. Дворницька
