Про Єлизавету Нетечу – здобувачку вищої освіти магістерського рівня – на факультеті іноземної філології знають усі. Відмінниця, двічі стипендіатка Президента України, харизматична людина з різноманітними інтересами. Попри свою зайнятість, постійно виступає на засіданнях студентського Ораторського клубу. Нещодавно спробувала себе у ролі асистента: допомагала проводити заняття, а згодом і опитування за результатами вивчення дисципліни «Сучасна риторика та спічрайтинг» .
Єлизавета повсякчас долучається до наукової роботи, брала участь у різноманітних конференціях і семінарах, має 20 публікацій.
Цього разу вона вирішила поділитися досвідом написання й захисту курсових робіт і виступила перед першокурсниками, які вивчають дисципліну «Основи наукових досліджень».
Першачки слухали дівчину затамувавши подих, ставили багато запитань. Як то воно – створити науковий текст, який має пройти перевірку на рівень оригінальності?! Із чого розпочати, де шукати інформацію, як компонувати? Звісно, викладач про все це розказує, але коли той викладач писав курсову?! (жарт). Хочеться дізнатися з перших уст!
До вашої уваги – авторський текст Єлизавети Нетечі.
***
Здавалось б, після десятків виступів перед аудиторією можна вже не переживати… Але коли я йшла на пару до першого курсу, відчула-таки ораторський шок.
Чому? Тому що, стоячи «по ту сторону» кафедри, я досі залишаюсь частинкою аудиторії, яка зацікавлено дивиться на мене. Я десь між студентами і викладачами. Розповідаю про власний досвід – і намагаюся пригадати відчуття, що володіли мною майже п’ять років тому, а також проблеми, які найбільше турбують початківців …
Ось я вперше почула про курсову роботу. Уявляю собі брилу в кількадесят сторінок і не знаю, з якого боку до неї підступитися. Звісно, викладачі можуть допомогти, спрямувати, але ж основна відповідальність на мені!
Розповідаю їм про «цеглинки», з яких будувала своє дослідження. Зупиняюсь на таких важливих елементах, як вибір теми, опрацювання літератури і фактичного матеріалу, написання тексту, захист. Для унаочнення показую та коментую презентацію до курсової з англійської мови «The Semiotic Analysis of Fragrance Advertisement Brand by Tom Ford». Йдеться про вплив лінгвістичного наповнення реклами парфумів на людське сприйняття.
Я вирішила з’ясувати, за допомогою яких мовних засобів, пов’язаних з іншими формами сприйняття, можна вплинути на рішення споживача купити продукт. Дослідила рекламу парфумів Tom Ford за чотири роки (з 2018 до 2022) і дійшла висновку, що поєднання мовного дискурсу з відповідним мультисенсорним супроводом дозволяє створити переконливий рекламний ролик, який успішно впливатиме на здатність людського мозку позитивно сприймати те, що рекламується. Отже, людина охоче купуватиме парфум.
Гадаю, з моєї розповіді першокурсники зробили правильний висновок: тема має бути актуальна, оригінальна та цікава для них особисто. Одразу ж посипалися запитання: У чому полягає оригінальність дослідження? Який внесок у науку може зробити недосвідчений студент? Як узгодити потреби науки з власними інтересами?
Відповіла їм наступним чином. Оригінальність роботи виявляється в тому, що вона присвячена вузько спеціальній і мало дослідженій (щодо цього продукту) темі. Таку «прогалину» під силу заповнити початківцю – на відміну від загальних, широких, серйозних тем, які потребують серйозної попередньої підготовки.
Обираючи про що писати, варто керуватися своїми інтересами – що ближче до душі, що зрозуміліше. Але це має «вкладатися» в проблематику дисципліни, з якої пишеться курсова. Викладач завжди піде назустріч і допоможе сформулювати відповідну тему.
Далі я розказала про створення тексту курсової, пригадала, як на початку війни моя група – тоді ще Ang1-b19 – писала роботи: хто в підвалі, під звуки вибухів, хто за закордоном… У ті часи важко було зберегти здоровий глузд і достойно виконати завдання. Але ми подолали страх, узяли себе в руки, налаштувались на позитив – і всі написали та захистили! Зможуть і вони, якщо серйозно задумаються над вибором теми і якомога раніше почнуть працювати.
Відповідаючи на запитання, Як розпочати роботу і на чому зосередитись? – запропонувала декілька методик, випробуваних мною особисто: від теорії до матеріалу, від матеріалу до узагальнень.
Процедура захисту, промова виконавця теж зацікавили слухачів. Робота над промовою, на мою думку, потребує структурного підходу. У доповіді варто зупинитися на актуальності теми, теоретичній і практичній цінності отриманих результатів, але не перевантажувати її подробицями, теоретизуванням. Акомпанементом має бути презентація, оформлена в індивідуальному стилі, з доречними ілюстраціями.
Побороти страх публічних виступів мені особисто допоміг Ораторський клуб, на засіданнях якого можна не лише презентувати власну роботу, а й дискутувати, вчитися культурі мовлення та поведінки.
Наостанок я зауважила, що заняття наукою – безперервне. Воно не закінчується, коли закривається кришка ноутбука, і продовжується навіть у сні. Дослідник завжди «у темі», навіть якщо не усвідомлює цього. А результат обов’язково буде – можливо, не досконалий, але свій. Як осяяння, як перемога над своєю лінню, як задоволення від зробленого.
Єлизавета Нетеча,
здобувач вищої освіти другого
(магістерського) рівня (Ang1-М23)
Тетяна Білоусова,
керівник Ораторського клубу