Напередодні новорічних свят хочеться вірити в дива, думати про хороше, а надіятись – на краще.
Ми продовжуємо традицію публікації ораторських текстів і надаємо слово здобувачці вищої освіти спеціальності 014 Середня освіта (Мова і література (польська) Валерії Сіднюк. Дівчина навчається на четвертому курсі, має активну життєву позицію, захоплюється музикою і літературою, бере участь у засіданнях студентського Ораторського клубу. Ви вже мали змогу ознайомитися з її текстами «Підсумки минулого року» та «Учасники студентського Ораторського клубу долучаються до профорієнтації».
І ось новий досвід та нові враження про участь в історичному конкурсі «Patria Nostra» (Наша Батьківщина). Команда з Кам’янця-Подільського посіла 4 місце зі 106, презентувавши проєкт «Останній концерт Фредерика Шопена» https://www.youtube.com/watch?v=iSgWiZIwxAU.
***
ВІРТЕ В СЕБЕ!
Невіра в себе, у свої можливості – неприпустима. Вкотре в цьому переконуюсь!
Я співпрацюю з польським культурно-освітнім товариством в Кам’янці-Подільському, яке має назву «Kwiat na Kamieniu» (Квітка на камені). Півроку тому ми дізналися про реєстрацію на світовий історичний конкурс «Patria Nostra» (Наша Батьківщина), адресований учням польських шкіл з усього світу, і вирішили взяти у ньому участь, аби презентувати свою діяльність широкому загалу та заохотити людей приєднуватись до нас. Надіслали в оргкомітет анкету, натомість отримали перелік тем для створення 45-60-секундної комп’ютерної анімації або фільму про події, які відбулися в історії Польщі впродовж певного часу. Наша команда обрала тему «Останній концерт Фредерика Шопена», адже це всесвітньо відомий композитор і ми обожнюємо його полонез.
Спершу було дуже важко вигадати сюжет і втілити його в маленькому ролику. Яку локацію обрати? У якому одязі зніматись?
На щастя, в нашому історичному місті багато чудових майстрів роблять неймовірні історичні костюми. Тож взяли одяг напрокат і почали зйомки. Згадую, як холодно було під час зйомок, а на мені відкрита сукня… Але ми впоралися, і вийшло досить непогано! Змонтували відео, надіслали його організаторам. Ось цей ролик: https://www.youtube.com/watch?v=iSgWiZIwxAU
У вересні – дзвінок від нашого опікуна: «Лєра, ми пройшли у фінал!». Я спочатку не зрозуміла, про що вона. Нас запрошують у Варшаву на гала-концерт для нагородження! Довго не могла повірити в ці слова і постійно прокручувала їх у голові… Лише коли отримала запрошення від організаторів, вирішила: «Гаразд, чудеса й справді трапляються!». Зайшла на сайт, аби побачити, із ким ми змагалися – і була шокована: 106 команд зі всього світу! У фінал пройшли 7 – зі США, ОАЕ, Болгарії, Литви, Франції та 2 – з України. Вже це можна було вважати великою перемогою!
Згодом організатори надіслали нам програму візиту. І ось тут, зізнаюся, стало лячно: запланована зустріч з Першою леді Агатою Дуда. Колись уже була нагода зустрітися з нею в Кам’янці під час її візиту до міста, але через хворобу я так і не змогла цього зробити. І тут – нова можливість, та ще й у президентському палаці! Як згадую, то досі мурашки пробігають по шкірі…
Зібравши валізи, ми вирушили до м. Осухув, приблизно в 60 кілометрах від Варшави. Безперечно, дуже хвилювались: як проведемо цілий тиждень далеко від дому, як будемо спілкуватися з незнайомими людьми з різних країн? Перша спільна вечеря у палаці, де нас розмістили, пройшла чудово. Всі були відкриті, дуже милі, а головне – між конкурсантами не відчувалося ніякої конкуренції. Спершу це мене здивувало, а потім дуже потішило.
Наступний день присвятили екскурсіям: у Кракові відвідали Вавельський замок і декілька музеїв, прогулялися старовинними вуличками, завдяки неймовірному гіду занурилися в атмосферу середньовіччя.
А назавтра вже була головна подія візиту – гала-концерт. Коли приїхали на місце, нас зустрічало дуже багато репортерів з телебачення та радіо. Майже у всіх виникли асоціації з церемонією вручення кінопремії «Оскар». Урочистості розпочалися з виступу хореографічного колективу, а потім організатори офіційно представляли і нагороджували 20 команд. Ми, кам’янчани, були впевнені, що посіли максимум 8-ме місце. І дуже переживали, коли з’ясувалося, що його віддали команді зі США. Американці вийшли на сцену, і ми разом з усіма іншими командами підтримали їх гучними оплесками і вставанням. У цей момент відчувалася справжня єдність, хоча ми були знайомі лише два дні…
Після цього вже не знали, що й думати. Тримаючись за руки, говорили: Ну, тоді ми вже точно на сьомому місці – і знову представляють не нас, показують інше відео. Добре, тоді ми точно шості, – але ні, 6-те місце посіла Болгарія з неймовірним відео-анімацією. Інтрига тривала дуже довго, я відчувала себе ніби на Євробаченні. Але ось дійшли до 4-го місця – і представляють наше відео!
Видихнувши, ми виходимо на сцену, очманілі від того, що серед 106 команд
вибороли ЧЕТВЕРТЕ місце! Неможливо передати, що ми пережили, слухаючи аплодисменти і слова підтримки від організаторів, отримуючи подарунки й дипломи!
До речі, третє місце у конкурсі «Patria Nostra» посіла команда з Франції, друге – з ОАЕ, перше – з Литви. Їх нагородили репліками польської офіцерської шаблі зразка 1934 року. Після вшанування переможців ми ще довго вітали одне одного і ділилися враженнями.
Наступного дня – поїздка до Варшави. Там ми відвідали Повонзківський цвинтар (Stare Powązki), де поховані відомі польські письменники Болеслав Прус, Владислава Реймонт, ознайомилися з експозицією музею Варшавського повстання.
І ось останній день візиту, зустріч з Першою леді. Всі дуже нервували, чекаючи, коли нас пропустять у президентський палац. На жаль, ми змогли побачити лише його частину, тому що саме 27 листопада президент Польщі Анджей Дуда призначав Матеуша Моравецького на посаду прем’єр-міністра і приймав присягу у нового складу Ради міністрів. Через ці події скоротилася і наша зустріч із Першою леді. Проте, це не завадило душевному спілкуванню.
Коли пані Агата Дуда вийшла до нас і заговорила, я просто затамувала подих! Було так цікаво! Вона похвалила нам за інтерес до історії Польщі, за те, що не забуваємо свого коріння. Запитала в кожної команди, звідки вона приїхала, і коли справа дійшла до нас, я відповіла, що з Кам’янця-Подільського. Перша леді посміхнулася: «О, це так чудово! Я колись була в Кам’янці-Подільському. Неймовірне місто, я почувалася там ніби вдома, адже сама народилася в історичному місті (Кракові). Кам’янець дуже близький моєму серцю, а ще ваше місто є важливим для кожного поляка».
Звичайно, наша команда подякувала пані Агаті за допомогу Україні в такий складний час. У відповідь від неї та інших присутніх пролунали слова щирої підтримки.
Узагальнюючи свій новий досвід, скажу: цей конкурс продемонстрував мені, як погано не вірити в себе, знецінювати зроблене і взагалі боятися щось робити, одразу опускаючи руки. Я навіть подумати не могла, що 60-секундне відео подарує стільки вражень і емоцій!
Не варто боятися – треба діяти, адже ніколи не знаєш, які сюрпризи готує для тебе це шалене життя!
***
Дякуємо Валерії Сіднюк за те, що поділилася з нами своєю історією, та бажаємо їй нових звершень!
Всіх охочих запрошуємо спробувати себе у створенні ораторських текстів та виголошенні їх перед аудиторією на засіданнях Ораторського клубу!
Валерія Сіднюк, студентка 4 курсу
факультету іноземної філології
(Pol1-b20)
Тетяна Білоусова,
кандидат філологічних наук, доцент,
керівник студентського Ораторського клубу